* * *
Народжується ніч з утоми світла,
І зграї гав вертаються за місто,
Туди де смітникам пектись набридло
У поглум’ї брудного падолиста.
А стиглий плід, наповнений буттям,
Цю повноту вже втратити готовий.
Сухотна осінь йде без вороття,
Немов на бійню йде стара корова.
О подих смерті! Вітер крижаний
Лаштується зривати бляклі зорі.
Мерцям так холодно виходити з труни
І гримотіть кістками на просторі.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.