СОЛОВЕЙ
Пташина тьохкає, немов немає зла,
Немов би світ ще без гріха й печалі.
Зірки мовчать, як загадкові кралі,
Чиї карети укриває мла,
Чиї обіцянки, усмішки — це зола,
Лише зола розвіяна рукою
Над пилом придорожнім. А Співець
Забув про час і з вічністю на герць
Встає і захлинається весною,
Як спраглий захлинається водою.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.