* * *
Плаче маленька дитина.
Чому — невідомо, а плаче.
Суне юрба безупинно,
Як всяка юрба — незряча.
Люди минають, проходять,
Мов хвилі, що котить море,
Як сто благеньких мелодій,
Що забуваються скоро.
А тільки — раптовий плескіт,
Акорд останнього строку.
Хтось зупинився і скресла
Крига байдужих кроків.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.