* * *
Усі дороги пилом занесло.
То як же нам знайти свої дороги?
Мовчить, мов смерть, покинуте село
І темні душі, що не знають Бога.
На соснах вітер долю грає нам,
Скрипучу, навісну, невідворотну.
Нужда, брехня, повсюдно править хам,
А покидьок трибун є всенародний.
Я в розпачі, я зброї не здійму,
Я промовчу дурній громаді в очі,
Бо в тих очах побачив я пітьму.
Буває день — мовчання теж пророче.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.