* * *
Наталці, моїй племінниці
Ще дівчинка, вже дівчина, зростає
Та бісики очиськами пуска.
Роки злетіли в клопотах, розмаї,
Лише Дніпро — правічная ріка
Вмовляє Хортицю, свою найліпшу бранку,
Так само, як за скіфів умовляв.
Мене зустріла молода панянка,
Яку ще немовлям крикливим знав.
Наталочко, оце дивлюсь на тебе,
На дотик відчуваю плин часу,
Коли повільно ти із посмішкою Геби,
Сплітаєш перед люстерком косу.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.