* * *
Республік менует. Гопак народовладдя.
Обскубані вожді, розлючена юрба.
Настирливість гієн — для успіху знаряддя.
Від покидьків чекати гідності хіба?
Сверблячка правникам у задньому проході:
Вони крапають конституцій глум.
Народ приймає всі (та як завжди в природі.
І літо і весна, і жовтня тихий сум).
О простір древніх веж, відновлених, як шинки,
Де п’є трунок пінява вбогих міст,
По спалаху надій справляючи поминки,
Вітаючи ковтком смердючий падолист.
І черева масні, і виразки горлянок,
І вундеркіндів вишуканий смак, —
Все глипає лайном, все кидається в танок
Звичайних глитаїв, ошатних вовкулак.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.