* * *
Ліхтарик огризався навсібіч.
Швейцар нових очікував халеп.
Незграбно танцювала п’яна ніч
Свій чудернацький реп.
Чотири панни в білому разом
Вступили в коло, наче сніг у бруд.
Нявчало свято збудженим котом.
За Цезарем ганявся п’яний Брут.
Та Цезар утікати не хотів,
Щоб славу свою часом не злякати.
Не порятує волю й сто ножів,
Якщо в душі її не мати.
Вже зломлені збивалися у гурт.
Їх утомила велич сьогодення.
Цей неофіт, той дурень чи манкурт,
А хтось — червивий геній.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.