Сергій ГОЛЬДІН

* * *

В розмовах день пройшов.
Марнотою шукань
Душа вогнем розпечена неначе.
Налаявшись, в кутку Ксантиппа* плаче,
А думка подолать не може твань,

А думка борсається втомлена, брудна,
В надії здибать вогкий острівець.
Та твердь хитка зникає, як мана.
Болото знов розпочинає герць.

Ксантиппа плаче. Демос дозріва,
Щоб перейти межу в своїй сваволі.
Нестям стає отрутою поволі,
А вічність викарбовує слова,

Котрі ще не записані допоки.
Його осудять посередні люди,
Але Недремне виправдає Око
І голос внутрішній, який не зна облуди.

***

___________________________________
*Ксантиппа — дружина Сократа

© Сергій Гольдін. Всі права застережені.