* * *
Розперезався день та спочивати лiг,
Розкинувши паски червоною зорею,
А смiх його майнув за перелiг
I на болотi розбудив лiлею.
Що сяє-висява, як мiсяченька рiг,
Що виграє посмiшкою твоєю.
О поцiлунок, найсолодший грiх!
Моя Джул’єта, Мавка, Дульсiнея.
Дивись, он свiтляки — схвильованi слова.
Їх безлiч у травi — то казка ожива.
Єдині ми, у двох на цiлiм свiтi.
Ще мить одна — i стануться дива,
Бо з кошика зчорнiлої блакитi
Летять зiрки на сосен верховiття.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.