* * *
Ти, друже, маєш надмiру бажань.
Таких не надто величає доля.
Твiй шлях один — блукати в Дикiм Полi,
Шукаючи свою Тмутаракань.
А спаєдкомцi вмерлих сподiвань
Упали в зела висотанi й кволi.
Ти ще не раз волатимеш вiд болю
У марних спробах плигну за грань.
Та проти затишку мурованих iлюзiй
Свого єства затятий заколот,
Хоч шаленiй, хоч захлинайся в тузi,
Ти не придушиш, хворий Ланселот.
Отож не ремствуй, не мiняй на твань
Бузковий град — свою Тмутаракань.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.