Ольга ГЕРМАНОВА

ПРО КОХАННЯ

Промовиста тиша нестворених слів,
В очах застоялися роси…
То вітер любові з далеких часів
Нещадно закоханих косить.

Спитаєш навіщо, спитаєш чому
Я стріли на серце шукаю?
Кохання – це біль, що заводить в пітьму,
Туди, де ніхто не страждає.

Ти можеш розкластись на зграї думок,
Ти можеш затримати подих.
Кохання – це ключ до скорбот і тривог,
Це велич життя в епізодах.

***

© Ольга Германова. Всі права застережені.