Ольга ГЕРМАНОВА
ПРО КОХАННЯ
Промовиста тиша нестворених слів,
В очах застоялися роси…
То вітер любові з далеких часів
Нещадно закоханих косить.
Спитаєш навіщо, спитаєш чому
Я стріли на серце шукаю?
Кохання – це біль, що заводить в пітьму,
Туди, де ніхто не страждає.
Ти можеш розкластись на зграї думок,
Ти можеш затримати подих.
Кохання – це ключ до скорбот і тривог,
Це велич життя в епізодах.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.