Ольга ГЕРМАНОВА

ШОВ

Знято скальп з моєї долі,
З непрокинутих надій,
Перекрито кисень волі
Концентратом тухлих мрій.

Сутеніє на світанні…
Це пролог чи епілог?.. –
В ідеальному коханні
Не буває перемог.

Віддаю життя в заставу –
Не обтяжую Христа.
В чорну дійсності оправу
Одягаю всі свята.

Не зрівняє зморщок праска
Розумових настанов,
Бо кохання – прикра казка,
Днів минулих зайвий шов.

***