Ольга ГЕРМАНОВА
МОЯ ВЕСНА
Меланхолійна зустріч, прощання депресивне.
Ти вкрав у мене спокій і спантеличив сон.
Це почуття – не вперше, та я консервативна:
Не хочеться вже вкотре на хлів міняти трон.
Не хочу цілувати сліди свого падіння,
Стелитися лахміттям під п’яти твоїх ніг
І розпливатись кров’ю від пізнього прозріння,
І проклинати розум, що серце не зберіг.
За що мене іще раз моїм же горем вбито,
Сховалося сумління у сутінках вина?..
Крізь лабіринти долі мені не долетіти
До брами воскресіння… Така моя весна.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.