Ольга ГЕРМАНОВА

ХВОРОБА ТВОРЧОЇ УЯВИ

Незадоволена собою,
Шукаю привід для вмирання:
На перемир’я йду без бою,
Бентежу втрачене кохання.

Дивлюсь на небо - бачу стелю.
Зриває дах раптова мрія.
Країна снів – моя оселя,
Тріумф думок – моя надія,
Безмежність почуттів – мій стимул,
Моя любов – моє прозріння,
Душа спотворена від гриму.
У ритмі днів моє сумління.

Тупе страждання гострить рани
На тлі безкрайньої облави.
Чекає смерть, коли ж повстане
Хвороба творчої уяви.

***