Ольга ГЕРМАНОВА
ВОЯЖ
Дерева мерехтять переді мною,
Стрімкий вояж минув, як дивний сон.
Я ніч французьку заберу з собою
На віденсько-паризький перегон.
І знов приємний мелос до екстазу,
Знов у коктейлі змішую вино…
Вогнів і світла хочеться відразу,
Та я вже у дорозі все одно.
І знов на вежі хмари обнімаю,
І знов іду крізь золото вітрин,
Знов сльози на обличчі не стираю…
Невже цей рай насправді є чужим?..
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.