Ольга ГЕРМАНОВА

АНОНІМ

Моє ім’я – під псевдонімом,
Моя реальність – вкрита сном.
Ось так живу я, анонімом,
Немов троянда під вікном.

Мої думки шукають вихід
За межі мозку, на папір,
Та я – порину у безвихідь
І пам’ять виперу до дір.

Моя душа щодня старіє,
Запобігає вічних тем,
А в смітнику – любов жевріє
Всепоглинаючим вогнем.

***