Ольга ГЕРМАНОВА
РОЗУМ І СЕРЦЕ
Не забуду тебе, не згадаю,
Не чіпатиму ніжну струну.
Серце й розум війну починають.
Не збудую – зламаю труну.
Не згадаю тебе, не забуду,
Не розкрию очей, не стулю.
І тебе, як зимову простуду,
Лікуватиму я без жалю.
Не забуду тебе, не згадаю.
Лише смерть цю нудьгу прожене.
Буду бігти від пекла до раю,
Не шукай на дорогах мене.
Не забуду тебе, не згадаю –
Швидко час розмиває сліди,
Та вже пам’ять за горло тримає…
Зникни з серця мого назавжди!
Не згадаю тебе, не забуду,
Не очищуся й не забруднюсь,
Знов літати між стрілами буду
І заграю на нервах свій блюз.
Не забуду тебе, не згадаю,
Не почую твоєї ходи.
Так поквапся, тебе я благаю,
Зникни з серця мого назавжди!
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.