Ольга ГЕРМАНОВА

РОЗУМ І СЕРЦЕ

Не забуду тебе, не згадаю,
Не чіпатиму ніжну струну.
Серце й розум війну починають.
Не збудую – зламаю труну.

Не згадаю тебе, не забуду,
Не розкрию очей, не стулю.
І тебе, як зимову простуду,
Лікуватиму я без жалю.

Не забуду тебе, не згадаю.
Лише смерть цю нудьгу прожене.
Буду бігти від пекла до раю,
Не шукай на дорогах мене.

Не забуду тебе, не згадаю –
Швидко час розмиває сліди,
Та вже пам’ять за горло тримає…
Зникни з серця мого назавжди!

Не згадаю тебе, не забуду,
Не очищуся й не забруднюсь,
Знов літати між стрілами буду
І заграю на нервах свій блюз.

Не забуду тебе, не згадаю,
Не почую твоєї ходи.
Так поквапся, тебе я благаю,
Зникни з серця мого назавжди!

***

© Ольга Германова. Всі права застережені.