Ольга ГЕРМАНОВА

СТАТУС-КВО

Вересневими дощами розмиваю біль,
І, вдихаючи повітря, відчуваю хміль,
Намагаюся зростити сад своїх думок,
Від реальності до міфу роблячи стрибок.

Що ж це коїться зі мною вже четвертий рік?
Зупинись хоч на хвилину, пам’яті потік.
Це життя мене загнало в рамки статус-кво,
Це постало проти мене все моє єство.

***