Ольга ГЕРМАНОВА

ЧЕРВОНІ СЛЬОЗИНКИ

Не затримуюсь там, де не можна спинитись.
Не заходжу туди, куди можна не йти.
Кожен крок – лише мить, затасована в вічність,
Де під скальпелем слова твердіють грунти.

Крижаною водою чи листям опалим
Я скорочую дні в милосердній пітьмі,
Де кохання з годинників стрілки зірвало
І всадило у серце наступній зимі.

Другорядні обличчя – по-справжньому теплі…
Неприсвячені вірші – прозоро-палкі…
Довгі кола блукань в платонічному пеклі
І – червоні сльозинки крізь чисті думки…

***