Ольга ГЕРМАНОВА

ВОСКРЕСЛИЙ В РОЗП’ЯТТІ

Схилившись над небом, Ти пір’я скидаєш,
Окрилюєш душі, а сам – не літаєш.
Наповнюєш ріки водою, бо плачеш,
Олюднюєш звірів, а сам…

В роздвоєнім ритмі сплітаються ноги.
Вже сліз не стає, лише крапля вологи
І стиснуте серце, в якому Ти бачиш…
О Боже, що бачиш Ти там?..

В натхненних рядках вимальовуєм страту
Під чоботом друга, під чоботом брата…
Воскреслий в розп’ятті, скажи, чи пробачиш?
О Боже, чи вибачиш нам?..

***

© Ольга Германова. Всі права застережені.