Ольга ГЕРМАНОВА

* * *

Звикаю до думки, що прийде зима
І саваном білим накриє світанки.
Тепер я сама. Ні – я знову сама.
Із ранку до ночі, із ночі до ранку.

Шукаю себе в розтлумачених снах –
Знаходжу лише на пожовклих світлинах.
І сум перетворює небо на дах,
І день супроводжує пострілом в спину.

***