Ольга ГЕРМАНОВА

МУЗА

Мозок віршики штампує –
Серцю непотрібний шрам.
Муза на мене полює,
В душу ллє гіркий бальзам.

За прозорими думками
Я відшукую свій хрест,
Намагаюся сльозами
Виказати свій протест.

Нічка ліпить перешкоди,
Плямою стоїть в очах,
Нетверезий стан природи
Розпливається в світах.

Перетворюються крила
На римоване сміття…
І, намацавши перила,
Я спускаюсь у життя.

Краще жити серед лиха
Чи загинути будь-де.
Голос чийсь шепоче стиха:
“Муза – горе молоде”.

***