Ольга ГЕРМАНОВА

ОЧІ

Не спотикаючись, по світу ковзаються очі:
То я іду повз когось, то хтось повз мене йде.
Трембіта подзвоном озветься, дні заступлять ночі
Скрізь і ніколи, завжди і ніде.

Від страху перли слів моїх засохнуть, не розцвівши,
Що хтось що-небудь для душі у них не віднайде,
Що не почують німування у безодні віршів
Скрізь і ніколи, завжди і ніде.

Я никаю по всіх світах – вони не надихають.
Шукаю очі, що розлука з музою зведе,
Єдині очі, що і в тямі, і в нестямі сяють
Скрізь і ніколи, завжди і ніде.

***