ЩО ТЕПЕР?
Непорушно закутане серце
В невблаганно нестриманий біль…
Що тепер? — Доживати і вмерти,
І запнутись мереживом хвиль.
Пробивати чи лізти на стіну,
У розпусті топити єство…
За чужу не вклонюся провину
І не буду твоїм божеством.
Хворобливо пульсує тривога.
Смерть розчавить, та час піднесе.
Дуже просто — не знати нічого —
Надто складно — забути про все.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.