ЗАНЕДБАНА МАГІЯ
Занедбана магія битого скла.
Підсудного генія смерть за ідею.
Любов — на поталу і серце — на злам,
І здійснення мрії — це не панацея.
Сто років безслав’я і стільки ж іще,
Марнуючи долю, тинятись по світу
І вірити в те, що мій час не втече,
І скуті думки протиставити вітру.
Знеможені блиски вразливих очей,
Запалених сонцем, заліплених снігом,
Бо відстань до тебе — то безліч ночей,
То промінь тепла, що пірнає у кригу
І не виринає…
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.