ВОНА
Вона готова мучитись на вогнищі наказу,
Взаємовигідні слова викручуючи з мозку,
І спиртом заливати непроковтнуту образу,
Зліпити сон, зліпити день, зліпити долю з воску.
Думки заангажовані і погляд знавіснілий.
Побачень жар, пробачень лід — і крига знов не скресла.
У течії сльозливих буднів їй забракло сили —
Вона відкинула кермо, вона зламала весла.
Вона щодня стрибає з даху власного натхнення,
Вона з’їжджає з глузду на узбіччя божевілля.
Заснув у чотирьох стінах її останній геній
І охолола почуття розбавленого хвиля.
***
© Ольга Германова. Всі права застережені.