* * *
Чи продовжиться літо, чи врешті
Відцвітуть, наче мрії мої,
І червоні червневі черешні,
І липневі липові гаї?
Ніч в’язка, мов пахуча олія,
Затікає в шпарини й кутки…
Пух тополі мощу в узголів’я,
Листопадовий лист під боки.
Та мені не заснути до ранку,
Бо куди не тікай, всеодно —
Осінь, наче зрадлива коханка,
Зашурхоче дощем у вікно.
Відчиню і промовлю: Нарешті!
А подумаю : Мрії мої!
Де ви червня червоні черешні!?
Де ви липня липові гаї!?
1993 р.
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.