* * *
На перепаді весни і літа,
На перекаті життя ріки
Твої роки і мої роки,
Як ті птахи, в руках не зігріті,
Раптом випурхнули з руки.
Ми не летіли кудись у вирій,
Хоч і лило і сікло навскіс,
Та ніхто не побачив сліз.
Може їх поглинали вії,
Суховії, а може злість.
Наші роки, наче скривджені діти,
Наче зацькований звір, що не спить.
Де те серце, болить — не болить?
Ми не можемо ще розлюбити,
Та не годні уже й любить.
На перегонах життя і смерті
На перемогу життя не став.
Не роби ні боргів ні застав.
Наші роки, тенетами сперті,
Як застелений ряскою став.
1993 р
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.