МАСКА
Не дивіться на мене з любов’ю.
Не дивіться на мене з журбою.
Не всміхайтесь до мене, будь-ласка.
Це ж не я, це всього лише маска!
Це вона так відверто регоче.
Може в мене невиспані очі,
Може в мене жорстока поразка,
Це не я регочуся — то маска.
Я рятуюсь у ній від любові,
Що народжує муки і болі.
Як солдата врятовує каска,
Так мене — заброньована маска.
Та бува мені незрозуміло:
Чи то маска в’їдається в тіло,
Чи то зло, чи непізнана ласка,
Чи я сам продираюсь крізь маску.
1980 р
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.