* * *
Ти стриножене сонце
Над стривоженим полем,
Не хрипи у віконце —
Кожен спалах із болем.
Кожен спалах на сполох.
Не виполюй овиддя,
Не випалюй озерце.
Відпусти моє серце.
Відпусти моє серце.
Ти розірвана зливо
Над розімленим містом,
Не вкрадайся зрадливо,
Не сочися намистом
До моєї кімнати.
Не ковтай мої сльози,
Не потрібно тепер це.
Відпусти моє серце.
Відпусти моє серце.
Ти отарнику вітре,
Що у хмарах зім’ятих,
Не навій мені вістки,
Бо та душу роз’ятрить.
Бо та вістка від неї,
А мені не до герцю.
Відпусти моє серце.
Відпусти моє серце.
1980 р
© Олексій Ганзенко. Всі права застережені.