ДИПТИХ ПРО АРІАДНУ *
Лабіринт Аріадни
Я знала, що не прийде мій герой.
У нього справи.
Він ланцями скутий.
Мені за двох зіграти треба роль:
зайти у лабіринт
і — повернутись!
І я ввійшла, затамувавши страх,
туди, де стільки дів знайшли могилу…
Байдуже оком водить Мінотавр —
сумний,
самотній,
сам собі немилий.
Й не зазіхає на життя моє. —
Він власному не може дати ради…
В калюжу, із якої воду п’є,
він дивиться —
як в зоряне свічадо…
Це — інший міф…
Історія ж — стара,
і їй уже давно ніхто не вірить…
Мені, мабуть, вертатися пора.
А я стою —
й дивлюсь на цього звіра…
Тремтить клубок. І провисає нить —
тонка, як волос,
і легка, як промінь…
А він же теж на волі хоче жить!
Але —
не знає виходу із дому…
Я кликала його.
Та він — не йшов.
Я ниточку тонку зсукала вдвоє…
І — свіжий слід від теплих підошов
наповнювався чистою водою…
Розчулено десь плакав Мінотавр,
сьорбаючи з остудженої Лети…
А мій герой
мене давно не ждав…
Й на ланці позирав —
як на браслети…
Докір Аріадни
Мій герою, скінчилася нитка,
що по ній ти вернувся на світ…
Я лишаю свої пожитки
й покидаю свій рідний Кріт!
Посейдон надуває вітрило,
і — ховається острів в туман…
І любов моя перша крила
над Егейським морем здійма…
Ще не знає, і знати не хоче,
захміліле серце моє:
моя нитка була коротша —
за оту, що Мойра снує!
Моя нитка була — рятівнича.
Судьбоносну ж — даю не я…
А тебе вже Афіни кличуть —
щоби висватать
на царя!
І тобі ще судиться горя —
більше, ніж ти здатен знести…
І тобі залишилося морем
зовсім трошки зі мною плисти…
Скоро острів надщербить обрій. —
І мене, під пташиний гам,
сплячу,
ти, міцний і хоробрий,
віддаси на відкуп — богам!..
Так скидають зі спини ношу,
щоби легше було іти.
Побратимом я бути не можу —
мене треба любить й берегти…
Та не встигну зронить ні прокльону,
ні прощення, ні каяття, —
в виноградну лозу
Діоніс
вкрутить нитку
мого життя!
І за ним
я піду по світу…
І, коли тебе стисне біда,
не надійся мене зустріти —
я не зможу клубок подать!
Навіть в небі, де інші закони,
не відпустить образи жало, —
ой, не скотиться зірка
з Корони
на геройське твоє чоло…
***
___________________________________
*Аріадна — дочка крітського царя Міноса. Покохавши афінського героя Тесея, допомогла йому вбити страшного Мінотавра і вийти з лабіринту, давши йому клубок ниток. Тесей залишив Аріадну на острові Наксосі, де вона стала дружиною бога родючості, покровителя виноградарства Діоніса. В дар від богів вона отримала на весілля вінець, який згодом був розміщений серед зірок (сузір’я Північної Корони).
© Наталка Фурса. Всі права застережені.