МІФ ПРО ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ
Ось давай пограємо у казку:
в ній завжди буває happyend…
Вибирай собі — найкращу маску
й найзвучніше із усіх імен.
Хочеш буть щасливчиком-героєм,
що непереможний — у бою?
Я — не проти.
Буде він зі мною
у самої смерті на краю!
Він — здолає змія. І обдурить
баб, кощіїв, відьом, чортенят…
І мене
з-за кам’яного муру
визволить —
й посадить на коня!
І мене
з-за вогняного моря
привезе на рідний континент…
Скоро ми забудемо про горе,
бо — ось-ось! — настане
happyend!
Ми купатись будемо в любові…
Залишилось стати до вінця…
Чому ж ти та відриваєш з кров’ю
маску,
що тобі так до лиця?
Чому ж ти ведеш мене по залу
і король навстріч тобі встає?
Чом долоню, що тебе ласкала,
ти йому,
як хліб,
передаєш -
із поклоном?
І — відходиш тихо,
зрікшися мене,
меча
й коня?!
Ти ж весь шлях мені у спину дихав,
коли ворог нас наздоганяв!
Ти ж пролив за мене стільки крові!
Ти ж шукав мене по всій землі!..
А, виходить, все —
лише для того,
щоб тобі плескали королі?!
Кажеш: слово дав.
І це — не зрада.
Ти йому
мене
пообіцяв…
Я повинна буть страшенно рада,
що піду
з монархом до вінця…
Ти — отримав лаври.
Я — корону.
А король — під себе все гребе…
Краще б я лишилась —
в тім полоні.
І — не дочекалася
тебе…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.