* * *
Я до тебе вийшла знову —
наче на війну…
Пристрасть вкрала у любові
квітку запашну.
Аромат всотала спрагло,
збила пелюстки…
І тепер не буде ягід —
тільки колючки…
Ти до мене прийдеш знову —
наче во хмелю.
І у пристрасті промовиш:
я тебе люблю.
Та — пораниш руки й губи
об голки мої!
І — розпачливо і грубо —
втопчеш в кураї…
“Карі очі… чорні брови…”
Струєно весну!
…Пристрасть вкрала у любові
квітку запашну.
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.