* * *
Це я Вам снилась — Ви забули сон.
Це Ви мене шукали — й не впізнали…
Текла вода — її ковтав пісок.
А Ваші губи знов пересихали.
Я Вас гукала — Ви не чули гук.
Я слідом йшла — та Ви не оглядались…
Я Вам в дарунок квітку простягала.
А Ви її не вміли взяти з рук.
Вона зів’яла.
Теплі пелюстки
покірно Вам послалися під ноги…
Вам м’яко йти?
Вам легко йти?..
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.