Наталка ФУРСА

* * *

Порадіть чистоті й непорочності
щедрого снігу,
що заносить стежини —
як шрами -
між піль і садів;
знову вчитись ходить —
і згадати притлумлену втіху
перших кроків,
які не лишають пекучих слідів…
Поки падає сніг —
і гримує цей світ в первозданність,
поки тиша іще не згадала
ні слів, ні громів,
ти — щасливий! —
Бо знову зерно від полови не здатен
відрізнити,
і — віриш у схожий на щастя
міф…

***

© Наталка Фурса. Всі права застережені.