* * *
Мабуть, в серці була — порожнинка,
раз застряла в ньому — пилинка…
Я її віддирала — як фальш.
Та вона заховалась, як в скриньку,
й нароста, мов у мушлі — перлинка!
Душу ж рве, як трава — асфальт…
Мабуть, широко очі відкрила,
раз із ватри іскра влетіла, —
і мене засліпила враз…
Та сльоза очей не промила, —
іскра зіркою бути хотіла!
І — вогнем в душі розрослась…
Мабуть, надто сміливо і рвучко
роздирала хащі квітучі —
у жадобі зірвати цвіт,
раз загнала в пальця колючку…
А вона — ой, яка болюча! —
Вже болить мені цілий світ…
***
© Наталка Фурса. Всі права застережені.