Наталка ФУРСА

* * *

Коли знову стихія
приватного страйку
тебе винесе в море,
побачиш ти, що
на вершечках хитких
і задиристих щогл
не твої прапори,
а твої — тільки чайки.
Кілька миль над тобою —
як Ельма вогні.
Й ти стоїш —
ритуалом освячена жертва…
А команда регоче — озлоблені смерди, —
розпинаючи череп
в глухій вишині…

Ще учора був твій —
цей міцний корабель.
А сьогодні твій клич
вже нікому не треба…
І вони — прокигичуть
й покинуть тебе:
ради вірності вищої — Берегу
й Небу

***

© Наталка Фурса. Всі права застережені.