Ґеорґ ТРАКЛЬ (Georg Trakl — в перекладі Мойсея Фішбейна)

ҐРОДЕК

Іванові Васюнику присвячую цей переклад

М.Ф.

Надвечір осінні ліси стугонять
Од убивчих гармат, золотаві рівнини
Й блакитні озера, понад ними сонце
Котиться млисте; ніч огортає
Вояків, що конають, дикі волання
Їхніх роздертих ротів.
Але тихо назбирує в пeрсті
Хмаровище червоне, де мешкає гнівний Господь,
Кров забуту, місячний холод;
Всі дороги — у чорне гниття.
Під золотим галуззям ночі й зірок
Тінь сестри колихлива в завмерлім гаю
Вітає душі героїв, закривавлені голови;
Й тихенько звучать в очереті темні осінні флейти.
О горда скорбото! Її вівтарі залізні,
Пекуче полум’я духу нині живить нестерпний біль,
Ненароджені внуки.

1914

__________________________________________________________
Ґродек — польська назва українського містечка Городок, де класик австрійської літератури Ґеорґ Тракль (1887 — 1914) перебував під час Першої світової війни:

1914
August: Trakl meldet sich als Freiwilliger zum Ersten Weltkrieg und wird noch im selben Monat als Medikamentenakzessist (Sanitätsoffizier) an der Ostfront im galizische Grodek (heute: Ukraine) eingesetzt. Er erträgt jedoch die Gräuel des Kriegs nicht, erleidet einen Nervenzusammenbruch und wird in das Lazarett Krakau eingeliefert, wo er auf seinen Geisteszustand hin untersucht wird. Während seines Lazarettaufenthalts schreibt er die Gedichte "Grodek", "Im Osten" und "Klage", die das Unheil des Kriegs wiederspiegeln. 3. oder 4. November: Georg Trakl befürchtet eine Anklage vor dem Kriegsgericht aufgrund seines Zusammenbruchs. Aus dieser Verzweiflung heraus tötet er sich durch eine Überdosis Kokain selbst.