ПОЕЗІЯ
Пам’яті Леоніда Первомайського
З далеких захмарених царин —
Нестримно — назустріч мені —
Мов той вузькоокий татарин
На оскаженілім коні —
Повісмами білими грива —
Крізь темряву дику століть —
В своєму шаленстві щаслива —
Захмарена темрява мчить —
Невпинна — первісна — жорстока —
Жахна — неминуча — важка —
Сліпа і таки вузькоока —
Подібна до кочовика —
І нищить — і трощить — а зрана
В печальних очах дикуна:
Незаймана і невблаганна
Повсюди лежить білина.
1973 р., Київ
© Мойсей Фішбейн. Всі права застережені.