* * *
Ігореві Римаруку
Покинувши повітку і дровітню,
Ці межі передмістя і села,
Це коло, що обмежила бджола,
Лишивши за межею згадку житню,
Там, за межею, де душа жила,
Перехрестившись на зорю досвітню,
Покинувши повітку і дровітню,
Рушаєте в дорогу кругосвітню,
Бо вдома вже ні меду, ні жала.
16 жовтня 1994 р., Мюнхен
© Мойсей Фішбейн. Всі права застережені.