* * *
Руки повні годин, ти приходила так до мене — я казав:
твоє волосся не брунатне.
Ти так легко його підняла на терези страждань,
там було воно важче за мене…
Вони припливають кораблями до тебе і вантажать його,
Вони виставляють його на торговицях жадання —
Ти всміхаєшся до мене з глибіні, я плачу до тебе
з шалі терезів, що лишається легко.
Я плачу: твоє волосся не брунатне, вони пропонують
воду морську, і ти віддаєш їм локони…
Ти шепочеш: вони заповнюють мною всі усюди —
я лишаюсь тобі улоговиною в серці.
Ти кажеш: візьми собі листя літ — час, коли ти приходиш
і цілуєш мене.
Листя літ — брунатне, твоє волосся — ні.
***
© Переклад Мойсея Фішбейна. Всі права застережені.