* * *
Той чоловік – сумний собі невдаха,
що вчора мені вірші дарував,
назавтра стане вічним болем-птахом
серед мисливських ігрищ і забав.
Його собаки зацькують, замучать,
святу надію вирвуть з серця геть!
Лиш голос віщий, сильний і живучий
проб’є у душах зачерствілу твердь.
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.