* * *
Я дуже хочу, щоб тебе
за мною серце заболіло.
Степан Пушик
Я дуже хочу, щоб тебе
за мною серце заболіло.
Та в ніч невпинно день іде
і мертвим сном вкриває тіло.
Заснеш. Забудешся. Згорить
при зорях десь небесний погляд.
Не заболить, не заболить
байдуже серце – знаю добре!
Не заболить… Чуття – німі.
Холодні тіні пропливають.
І не весні, і не зимі –
осанну темряві співають.
Покірно моляться до стін,
пильнують сон твій так охоче…
Моя надія – то лиш тлін,
пожухлий жар у серці ночі.
Але любов моя дзвенить
струмком невпинним між снігами,
і, раз жива вона, болить,
й пливе, мов ниточка, за нами…
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.