* * *
Ну, не стій же, не стій же - іди!
Серце й так завмирає від болю.
Згубить осінь останні сліди.
Вітер листя жбурне за тобою
і затихне. Настане пітьма.
Сивий дощ дріботітиме в рами.
Я схиляюся плечем до вікна –
тихо вічність проляже між нами.
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.