МЕЛОДІЯ ТРАВНЯ
(триптих)
1
Пребуде цвіт у яблуневій гілці,
у квітці і у бджілці, у росі…
Мізинцем травня на дзвінкій сопілці
З’являюсь тобі, розтану в сльозі…
І не знайти мене ніколи і нікому –
хіба що душу вийме соловей
з твоєї скрипки над розтятим колом
моїх грудей…
2
Травневий дощ – на свіжість першотрав.
Гримить, тріпоче злива над садами…
Тонкий пагінчик грому не злякавсь,
а притуливсь до дерева листками.
У всьому рух, бажання сонця, ріст –
на перший погляд: переляк негоди…
Почувши силу, вперше ломить міст
стрімкий потік на гребені свободи.
І п’є земля, щоби рости й цвісти,
у вічнім лоні зачинати літо…
Цілує дощ у зблисках золотих
вінок весни, не зірваний ще вітром…
3
Мороз на цвіт. Раптовий і пекучий –
мов ляпас на усміхнене лице.
І знову дні – холодні і тягучі.
І знов початок став чиїмсь кінцем…
О, дай же щастя, милуй нас, природо!
Якщо вже цвіт, то холодом не бий!..
Навіщо геть руйнуєш буйну вроду?
Чи ж має вмерти травень молодий?
Тоді чому його лякаєш грізно,
чом сиплеш снігом в росяні вуста?..
Розквітла вишня день благає слізно
за мерзлі квіти й втрачені літа…
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.