Надія ДИЧКА

* * *

Весна торкнеться свіжості рядка,
і зайчик сонячний задивиться на тебе.
“Ти чуєш силу?” – запита рука
у дня свого, у серця і у себе.
Про що сьогодні маєм повісти?
Про що ми маєм світу розказати?
Поки ми тут, вже камінь десь летить
у голуба, що мав іще літати.
Поки ми тут – із крил сочиться кров
й невинний птах поволі умирає…
І муза, що прославила любов,
немов від пострілу, від болю замовкає.

***

© Надія Дичка. Всі права застережені.