* * *
Ну як тобі
моє ненагримоване обличчя?
Така собі
сіренька пташка із периферії…
А дні все летять, і сідають
птахами
на віття дерев,
на дроти,
на дахи і дороги,
і кличуть мене
кудись вдалеч,
де ночі немає
і місто чарівне
вирізьблює в небі натхненно
одне-єдине слово:
“Воля”…
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.