Надія ДИЧКА

* * *

Засніжені віти бузку
повгинались від білої ноші
й, неначе знаки запитання,
стирчать мені перед вікнами…
Як?
Чому?
Навіщо?
Задля чого?..
А я –
не знаю
відповіді…

***