* * *
На білому снігу – сліди минулих днів.
На білому снігу – дорога у тумані…
На білому снігу – тепло чужих вогнів,
коротка мить розлуки, освідчення в коханні…
На білому снігу – кришталь замерзлих мрій,
та чорним димом біль – мов тінь з крила лелеки –
паде на сніг отой! І сіра заметіль
повзе із диму в світ за обрії далекі.
То полиновий дим далекої весни!
Ще буде довго він через літа диміти…
А як, скажіть мені, крізь нього перейти,
щоб чорними снігами не йшли хоч наші діти?!
На білому снігу – мереживо зірок
й розсипані коралі червоної калини…
За той смертельний гріх та чи простить нас Бог?
За кров не на снігу – на серці України!
***
© Надія Дичка. Всі права застережені.