* * *
Останні дні Осінньої Сльози
У вікна б’ють метеликом латаття,
Дзвенять, дзвенять на задум Терези,
Гіллям хитає вітер на прокляття.
Мовчить у тузі занімілий сад,
I синь у небі кригою у горах,
I навіть крок не рушити назад,
I навіть вік минає надто скоро…
***
© Олександр Довбуш. Всі права застережені.